Зарічанський районний суд міста Суми скасував Постанову про штраф в 17 000 грн за «відмову від проходження ВЛК», зазначивши, що ТЦК не надало доказів на підтвердження обставин вручення чоловіку направлення на військово-лікарську комісію.

Зарічанвський райсуд міста Суми продовжує «штампувати рішення» зі скасування Постанов про адмін правопорушення щодо відмов від проходження, зазначаючи, що,  має бути як направлення на ВЛК,  так і надання об’єктивної можливості прибути на для проходження ВЛК із належними медичними документами.

Повний текст рішення суду

Категорія справи № 591/475/25: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо.

Надіслано судом: 01.07.2025. Зареєстровано: 01.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 02.07.2025.

Номер судового провадження: 2-а/591/33/25

Державний герб України

  Справа № 591/475/25

Провадження № 2-а/591/33/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2025 року Зарічний районний суд м. Суми в особі судді Сидоренко А.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до  ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та свої вимоги мотивує тим, що він не вчиняв правопорушення, за вчинення якого його притягнуто до адміністративної відповідальності оскаржуваною постановою та остання винесена з грубим порушенням процесуальних вимог.

Зазначає, що 12 грудня 2024 року командиром третього відділення взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 сержантом ОСОБА_2 відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення.

Підставою для складання протоколу слугувало те, що начебто він у приміщенні Комунальної установи Сумська міська клінічна лікарня № 5 відмовився від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії згідно абзацу 3 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» чим вчинив правопорушення передбачене ч.3 ст. 210 - 1 КУпАП.

Розгляд справи було призначено на 19 грудня 2024 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 .

16 грудня 2024 року із-за стресу його стан погіршився та як наслідок 17 грудня 2024 року його було госпіталізовано у зв`язку з погіршенням стану здоров`я та покладено до стаціонарного лікування до Комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради «Сумська обласна клінічна лікарня», та не зміг самостійно прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 тому було прийнято рішення про направлення до ІНФОРМАЦІЯ_2 своєї дружини ОСОБА_3 , яка прибувши до вказаної вище установи повідомила представника, який до неї вийшов із 102 кабінету, що позивач перебуває на лікарняному, про що докази буде надано додатково, та передала письмові заперечення до протоколу стосовно складеного протоколу, про що на Запереченні було проставлено відмітку про їх отримання.

Таким чином він вважав, що здійснив необхідні дії і заходи, які від нього залежали щодо повідомлення представників ІНФОРМАЦІЯ_2 про неможливість бути присутнім під час розгляду протоколу, а також вважав, що розгляд справи буде перенесено, а його буде додатково повідомлено про дату та час розгляду.

Але 13 січня 2025 року позивачем було отримано засобами поштового зв`язку конверт з ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якому була постанова № 12/24-271 від 19 грудня 2025 року (далі - Постанова), згідно якої його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та складено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Щодо обставин справи зазначає, що 12 грудня 2024 року, рухаючись по вулиці Лепіхівській в районі автовокзалу позивача було зупинено працівниками поліції та представником ТЦК та СП для перевірки. На їх вимогу ними було надано паспорт громадянина України та військово обліковий документ (військовий квиток). Перевіривши у себе у планшеті, працівники поліції його повідомили, що все в порядку, але йому необхідно проїхати разом з ними, на що він погодився.

Зазначає, що його було доставлено до Комунальної установи Сумська міська клінічна лікарня № 5 де в подальшому намагалися примусити до проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії. Як працівникам поліції, так і представнику роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 ним було повідомлено, що для проходження вказаної вище комісії йому необхідно звернутись до лікарні, де він перебуває на обліку, з метою отримання необхідної медичної документації для подальшого її надання лікарям для проходження медичного огляду на стан придатності.

Однак, не дивлячись на те, що він не відмовлявся від проходження медичного огляду, а лише повідомив про необхідність отримання медичної документації для представлення її до членів лікарської комісії стрільцем гранатометником взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 командиром 3 відділення взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 сержантом ОСОБА_2 в приміщенні КУ «Сумська міська клінічна лікарня №5», за адресою: м. Суми, вул. М. Вовчок, 2, було встановлено, факт його порушення в частині відмови від проходження медичного огляду, та як наслідок цього було складено Протокол та в подальшому винесено Постанову, згідно якої постановлено визнано винним позивача у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн.

Щодо проходження медичного огляду зазначає, що питання військово-лікарської експертизи вирішуються спеціальним законодавством, а саме - Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 N 402 (далі - Положення).

Процедура проходження медичного огляду під час мобілізації регулюється пунктом 3 глави II Положення.

Відповідно до Положення визначено, що перед проходженням ВЛК позивач повинен надати членам ВЛК медичну карту амбулаторного хворого, виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань та інших медичних проблем.

Положенням зазначено, що основна мета ВЛК - це забезпечення якісного призову громадян України на строкову військову службу до лав ЗСУ.

Звертає увагу суду на те, що спеціалісти, які входять до складу ВЛК, не ставлять діагнозів, а лише дають експертну оцінку стану особи та ступеня порушень функцій організму. Тобто, діагнози встановлюються до медогляду ВЛК, або за її направленням. Тому позивач мав не просто пройти лікарів так би мовити для «галочки», а надати їм медичну картку амбулаторного хворого, виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань та інших медичних проблем для правильного проходження медичного огляду.

У зв`язку з тим, що для збору необхідної документації необхідний додатковий час, він просив представника ІНФОРМАЦІЯ_3 його надати, та здійснити проходження медичного огляду з медичними документами, а саме медичної карти амбулаторного хворого, виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань та інших медичних проблем для подальшого їх представлення членам ВЛК.

Однак командир 3 відділення взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 сержант ОСОБА_2 продовжував здійснювати тиск своїми діями, намагаючись примусити позивача без медичних документів проходити медичний огляд, чим в сою чергу порушував вимоги Положення. На вказані дії позивачем повторно було наголошено, що він відмовляється виконувати незаконні розпорядження та зазначив, що погоджується проходити військово-лікарську комісію у спосіб, визначений законом, та запропонував виписати йому повістку та направлення на іншу дату для надання можливості отримати виписки з амбулаторної книжки та лікарських висновків. Але, нехтуючи вказаним приписам, на позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення та в подальшому і саму Постанову.

Окремо звертає увагу на те, що на графу «Факт вчиненого правопорушення підтверджують свідки (за наявності)» яка пуста, хоча всі дії виконувались у присутності двох працівників поліції, а тому у разі дійсності такої відмови від проходження медичного огляду та у разі правомірності такого проходження таким свідками могли бути як працівники поліції та і громадяни які були у медичному закладі, однак представником ТЦК та СП у вказаній графі нічого не зазначено, що в сою чергу також дає підстави вважати його дії є необґрунтованими та незаконними.

У випадку, якщо відмова все таки відбулась ТЦК та СП може в письмовому форматі зафіксувати факт відмови: вимагати письмові пояснення від військовозобов`язаного або скласти акт про відмову від проходження ВЛК.

Такі матеріали підтверджують вчинення особою адміністративного правопорушення, яке передбачене ст. 210-1 КУпАП - порушення правил військового обліку. Однак вказані документи, а саме акт про відмову від проходження ВЛК відносно позивача представником ІНФОРМАЦІЯ_2 ст. сержант ОСОБА_2 не складались, що в свою чергу спростовують так звану відмову від проходження ВЛК.

Зазначає, що він просив лише здійснити такий медичний огляд у законний спосіб та надати змогу прибути до медичної установи з медичною карткою амбулаторного хворого, виписками з медичної документації щодо перенесених захворювань та інших медичних проблем для подальшого їх представлення членам ВЛК та здійснити проходження медичного огляду. Однак представником ІНФОРМАЦІЯ_2 ст. сержант ОСОБА_2 відносно мене було складено Протокол про адміністративне правопорушення.

Матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно нього, не містять повістки про направлення його на медичний огляд (проходження ВЛК), а також на його ім`я такої повістки вручено не було, направлення на проходження ВЛК у встановленому діючим законодавством порядком не видавалось.

Щодо порушень під час складання постанови зазначає, що постанова не містить інформації про надані ним заперечення з приводу складеного відносно нього протоколу, а також не містить інформації про те, що уповноважену особу ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомлено ОСОБА_4 про його перебування на стаціонарному лікуванні і що докази такого перебування будуть надані після проходження лікування.

А навпаки вказана Постанова містить загальну інформацію про те, що він свою вину не визнав, при цьому не підтверджує документально поважність причин не прибуття з моменту оголошеної Указом Президента України загальної мобілізації від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», що в свою чергу зовсім не пов`язано з прибуттям до установи з метою розгляду Протоколу.

Надаючи Заперечення, ним було повідомлено, що він не відмовлявся від проходження ВЛК, а лише просив надати час для отримання медичної документації для належного його проходження та для представлення медичних документів членам ВЛК. А також оскаржувана постанова не містить інформації про те, що він просив представника ІНФОРМАЦІЯ_2 виписати йому направлення на проходження медичного огляду та повістку на іншу дату з метою збирання медичної документації.

Однак нехтуючи складеними ним письмовими поясненнями, а також повідомленням про його перебування на стаціонарному лікування, складено відносно нього постанову.

Щодо перебування на стаціонарному лікування позивач зазначає, що розгляд справи було призначено на 19 грудня 2024 року, але 17 грудня 2024 року він потрапив до лікарні та був госпіталізований на стаціонарне лікування у зв`язку з «перенесеним стресом та запаленням хронічних захворювань». А отже справу про адміністративне правопорушення було розглянуто без його участі та зазначено у Постанові, що він свою провину не визнає і не надав документального підтвердження причин неприбуття.

Посилаючись на вказані обставини, просить суд скасувати постанову № 12/24-271 від 19 грудня 2024 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17000 грн. 00 коп., а провадження у справі закрити.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 23 січня 2025 року у справі за вказаним адміністративним позовом відкрите провадження, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_4 , правом на подання відзиву не скористався.

19 лютого 2025 року від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позов, в якому зазначає, що відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Зазначає, що письмові заперечення до протоколу № 12/24-271 від 12 грудня 2024 року надані позивачем безпосередньо в день розгляду справи 19 грудня 2024 року, хоча у позовній заяві він зазначає, що стан його здоров`я погіршився 16 грудня 2024 року, а 17 грудня 2024 року він був госпіталізований до медичного закладу на стаціонарне лікування.

З огляду на вищезазначене слід зробити висновок, що з моменту встановлення посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення 12 грудня 2024 року позивачу було надано достатньо часу для надання своїх заперечень щодо вчинення ним адміністративного правопорушення до дати, на яку призначено розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Виникнення у позивача поважних причин для неявки на розгляд справи про адміністративне правопорушення, які полягають у погіршенні його стану здоров`я, нічим не обґрунтовані, відсутні будь-які документальні докази того, що саме станом на 19 грудня 2024 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні.

Отже, відповідно приписів КУпАП, позивач мав законне право надати свої заперечення безпосередньо до визначеної дати розгляду справи, окрім того, він мав заявити клопотання про відкладення, перенесення розгляду справи на іншу дату, або заявити клопотання щодо розгляду справи в його присутності, але він цього не зробив.

Як вбачається із фабульної частини оскаржуваної постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_5 № 12/24-271 від 19 грудня 2025 року, гр. ОСОБА_1 порушив законодавство про мобілізацію та мобілізаційну підготовку в частині невиконання в особливий період під час дії правового режиму воєнного стану обов`язку проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби згідно із рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, чим порушив абзац 3 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

12 грудня 2024 року представниками ІНФОРМАЦІЯ_2 громадянину ОСОБА_1 було повідомлено про необхідність проходження військово-лікарської комісії для визначення ступеня придатності до військової служби.

Зауважує, що ІНФОРМАЦІЯ_5 не здійснює медичний огляд військовозобов`язаних, оскільки ці функції здійснює військово-лікарська комісія, яка складається із фахових лікарів відповідних спеціалізацій.

Саме при проходженні ВЛК її членами лікарями вивчається стан здоров`я військовозобов`язаного, в тому числі і надана ним медична документація про стан його здоров`я.

Тобто, питання тривалості проходження військово-лікарської комісії, подання і розгляд медичних документів про стан його здоров`я здійснюється при проходженні ВЛК, а не при направленні військовозобов`язаного на ВЛК.

ІНФОРМАЦІЯ_5 не вчинялися жодні дії щодо вчинення перешкод надання позивачем медичних документів про стан його здоров`я, в тому числі і результатів обстежень, направлення на які надаються під час проходження військовозобов`язаними ВЛК.

Уповноваженою особою на складання протоколів у ІНФОРМАЦІЯ_2 , складено адміністративний протокол № 12/24-271 від 12 грудня 2024 про факт вчинення адміністративного правопорушення громадяном ОСОБА_1 , яке полягало у відмові від проходження ВЛК.

Таким чином ОСОБА_1 порушив абзац 3 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Під час складання протоколу позивачу під особистий підпис було доведено його права та обов`язки під час розгляду справи, передбачені чинним законодавством, а також час, дату та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Зважаючи на викладене, просить суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі (а.с.22-26).

26 лютого 2025 року від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій підтримує свою позицію, викладену у позові, просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі (а.с.46-49).

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення від 19 грудня 2024 року № 12/24-271 позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. 00 коп.

В постановізазначено,що19грудня 2025року о14год.20хв.у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_6 за адресою: АДРЕСА_1 було встановленофакт порушеннягромадянином ОСОБА_1 законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію в частині невиконання в особливий період під час дії правового режиму воєнного стану обов`язку проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки згідно абзацу третього частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив правопорушення передбачене ч.3 статті 210-1 КУпАП (а.с. 12).

Положеннями ч.3 ст. 210-1 КУпАП встановлена відповідальність за порушеннязаконодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізаціюв особливий період, що тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Окрім того, ч. 2 ст. 283 КУпАП визначено загальні вимоги до постанови про накладення адміністративного стягнення, яка має містити інформацію щодо особи правопорушника та обставин скоєння нею правопорушення.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до п. 6 Розділу II. «Оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення» Інструкції зі складання територіальними центрамикомплектуваннятасоціальноїпідтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, що затверджена Наказом Міністерства оборони України від 01 січня 2024 року № 3, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 05 січня 2024 р. за № 36/41381 до протоколу долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов`язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

У розумінні ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб`єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення, суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

12 грудня 2014 року командиром 3 відділення взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 складено протокол про адміністративне правопорушення про те, що ОСОБА_1 12 грудня 2024 року о 09 год. 00 хв. у приміщення КУ СМКЛ № 5 за адресою: м. Суми, вул. Марко Вовчок, 2 не виконав обов`язок проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, чим вчинив правопорушення передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП та повідомлено, що розгляд прави відбудеться 19 грудня 2024 року о 14 год. 20 хв. (а.с.9).

Позивач у позові зазначав, що він від проходження ВЛК не відмовлявся, натомість просив надати йому час для того, щоб взяти медичні документи, а також пропонував виписати йому повістку на іншу дату.

Відповідно до статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Відповідно до частини 10статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема:

- прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

- проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;

- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до ч. 5ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.

За приписами Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженогонаказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів.

Медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови).

На військовослужбовців,які направляютьсяна медичнийогляд ВЛК,подаються:направлення із зазначенням військового звання, прізвища, ім`я та по батькові, дати народження, місяця та року призову (прийняття) на військову службу, ТЦК та СП, яким призваний у Збройні Сили України (колишнього СРСР), попереднього діагнозу та мети огляду (направлення на огляд може бути підписане начальником штабу (від начальника штабу полку та вище) або начальником кадрового органу (від начальника управління роботи з особовим складом об`єднання та вище) із посиланням на рішення відповідного командира (начальника). Зразок направлення наведено в додатку 14.

Направлення на медичний огляд ВЛК, видане військовослужбовцю, обов`язкове до виконання.

Обов`язок проходити медичний огляд підтверджений абз.4 ч. 10ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»де вказано, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Таким чином, відмова від проходження ВЛК суперечить чинному законодавству, адженаказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008чітко регламентований прямий обов`язок проходити ВЛК з метою якісного проведення призову громадян на військову службу за станом здоров`я та неможливість відмовитися від проходження ВЛК.

Відтак, проходження ВЛК є не правом, а обов`язком військовозобов`язаного, за порушення якого може наставати відповідальність.

Згідно абзацу 11 пункту 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 № 154(далі - Положення про ТЦК та СП) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

У разі встановлення, що громадянин порушує правила військового обліку, визначені Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженимпостановою КМУ від 30 грудня 2022 № 1487, абоЗаконом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», виявлення розбіжностей військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів, старший групи оповіщення пропонує резервісту або військовозобов`язаному прослідувати до районного (міського) ТЦК для взяття на військовий облік, проходження медичного огляду для визначення придатності, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 № 560затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560). Пунктами 68-80 цього Порядку визначено процедуру проходження медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів.

Пунктом 74 Порядку № 560 (в редакції, яка діяла на час винесення оскаржуваної постанови) передбачено, що резервістам та військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.

Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов`язаному під особистий підпис.

Під час вручення направлення резервістам та військовозобов`язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.

Отже, з наведеного вбачається що процедурі проходження позивачем медичного огляду передує формування повістки про виклик для проходження відповідного огляду, видача керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період від 16 травня 2024 року №560 та реєстрація відповідного направлення в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період від 16 травня 2024 року № 560.

Відповідачами не надано доказів на підтвердження обставин вручення позивачу направлення на військово-лікарську комісію.

За таких обставин складання протоколу 12 грудня 2024 року та прийняття 19 грудня 2024 року постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП не відповідає положенням ч. 2 ст. 2 КАС України.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

На виконання вимог частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом норм частини 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Суд зазначає, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень процесуального законодавства покладено на відповідача, як на суб`єкта владних повноважень. Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, за яке він притягнутий до відповідальності.

Із змісту рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 вбачається, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Відповідно до закріпленого у ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 року у справі №463/1352/16-а вказав, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Враховуючи викладене, наявні підстави для задоволення позовних вимог про скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі відносно позивача.

На підставі ч. 1 ст. 139 КАС України у зв`язку з задоволенням позовних вимог про скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 , як юридичної особи, структурним підрозділом якої є відповідач ІНФОРМАЦІЯ_4 , підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп., сплачений при зверненні до суду із вказаною позовною заявою.

Керуючись ст.ст.5,8,14,22,72-79,136,139, 211, 220,241-246,250,271,286 КАС України,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.

Скасувати постанову № 12/24-271 від 19 грудня 2024 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 605 грн. 60 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач:  ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 ,місцезнаходження: АДРЕСА_1 ,код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .

Суддя А. П. Сидоренко