Житомирський апеляційний суд ( 8.10.25) відмовив Міністерству Оборони України у апеляційній скаргі на рішення, за яким безвісно зниклого військового, зі спливом шестимісячного терміну з дня зникнення, оголошено померлим.
Соціально чутлива справа.
Міністерство Оборони, у справах щодо оголошення особи померлою зі спливом шестимісячного строку з дня зникнення особи, в судах заявляє позицію щодо неможливості оголошення померлими осіб до спливу шестимісячного строку після… «завершення війни» ( не цитата – але відображає суть). Це по гроші. Відомо, що Держава має понести значні витрати на відповідні виплати родинам загиблих. Ситуації, коли наявні свідки щодо загибелі військового, але тіло залишилось на окупованій території, і офіційне проголошення особи померлою можливе лише або з повернення тіла, або за рішенням суду.
Суди масово відмовляють у задоволенні таких заяв ( про оголошення особи померлою зі спливом шестимісячного строку з дня вірогідної смерті особи). Виключення – як у досліджуваному кейсу – коли особа безвісно зникла на території – на якій НЕ ведуться активні бойові дії.
Повний Текст Постанови Апеляції.
Категорія справи № 274/6990/24: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них:; факту смерті, з них:.
Надіслано судом: 10.10.2025. Зареєстровано: 10.10.2025. Забезпечено надання загального доступу: 13.10.2025.
Дата набрання законної сили: 09.10.2025
Номер судового провадження: 22-ц/4805/1864/25
Державний герб України
УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №274/6990/24 Головуючий у 1-й інст. Корбут В. В.
Категорія 99 Доповідач Борисюк Р. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2025 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Коломієць О.С., Шевчук А.М.,
з участю секретаря
судового засідання Смоляра А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу № 274/6990/24 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Бердичівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, про оголошення фізичної особи померлою,
за апеляційноюскаргою представника Міністерства оборони України на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 05 травня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Корбута В.В. у місті Бердичеві,
в с т а н о в и в :
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулась з даною заявою, та після її уточнення (а.с.52-55) остаточно просила оголосити громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померлим; вважати датою його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; місцем смерті - місто Київ; причиною смерті - загибель під час виконання бойового завдання в умовах воєнного стану пов`язаного з захистом Батьківщини.
Заяву мотивувала тим, що вона є дружиною ОСОБА_2 , який проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та загинув внаслідок обстрілу автомобільної колони ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Києві.
Оголошення померлим необхідно для реєстрації його смерті, оформлення після нього спадщини та отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця в період воєнного стану та інших соціальних пільг.
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 05 травня 2025 року заяву задоволено.
Не погодившись із судовим рішенням, представник Міністерства оборони України подав апеляційну скаргу, де просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.
Представник зазначає, що виходячи зі змісту положень статей 43, 46 ЦК України, статей 305, 306 ЦПК України, за наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв`язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним було звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (частина друга статті 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України).
Вказує, що наявні у матеріалах справи докази достовірно не свідчать про смерть ОСОБА_2 , а лише дають підстави для обґрунтованого припущення смерті за обставин, що підтверджені цими доказами, які можуть свідчити про смерть останнього.
Зокрема, в акті службового розслідування зазначено про вірогідне припущення про загибель ОСОБА_2 . Достатніх (вичерпних) фактів (відомостей) про його загибель розслідуванням не здобуто, відомостей про його місце знаходження та медичних документів, що підтверджують отримання ним тілесних ушкоджень і ступінь їх тяжкості, службовим розслідуванням теж не встановлено.
Зазначає, що заявник надала суду копію сповіщення військової частини НОМЕР_1 № 1, в якому вказано про те, що ОСОБА_2 зник безвісті в місті Києві. Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 вважається безвісно відсутнім.
Представник Міністерства оборони України вважає, що підстав для задоволення заяви не було.
У відзивах ОСОБА_1 та представник Бердичівського відділудержавної реєстраціїактів цивільногостану уБердичівському районіЖитомирської областіЦентрального міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Київ),просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції, як таке, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права залишити без змін.
У судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу не визнала, підтримала доводи викладені у відзиві та просила рішення місцевого суду залишити без змін.
Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи інші учасники в судове засідання не з`явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність, що передбачено положеннями частини 2 статті 372 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до статті 263ЦПК України судове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Задовольняючи заяву і ухвалюючи рішення про оголошення померлим ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Києві, суд першої інстанції виходив з того, що він під час несення військової служби (воєнних дій), пропав безвісти за наявності обставин, що дають підстави вважати його загибель.
Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на таке.
Судом встановлено, що майора ОСОБА_2 з 27 травня 2020 року зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується копією витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27 травня 2020 року № 105 (а.с.14).
Заявник ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу № НОМЕР_2 від 20 квітня 2001 року (а.с.6).
Статтею 2, частинами другою та шостою статті 5 Закону України "Про правовий режим воєнного стану"встановлено, що правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України. У разі прийняття рішення щодо необхідності введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях Президент України видає указ про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях і негайно звертається до Верховної Ради України щодо його затвердження та подає одночасно відповідний проект закону. Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України, офіційно оприлюднюється разом із законом щодо затвердження такого указу Президента України та набирає чинності одночасно з набранням чинності таким законом.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року узв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти Українив Україні введено воєнний стан з 05:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Цей указ був затверджений Верховною Радою України шляхом прийняття Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні".
З метою виконання розпорядження з логістичного забезпечення ОУВ " ІНФОРМАЦІЯ_3 " № 502/7/51дск від 25 лютого 2022 року для перевезення боєприпасів для НОМЕР_3 ОМПБР (м. Козелець) наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 25 лютого 2022 року № 6 наказано здійснити переміщення техніки 25 лютого 2022 року, початок руху колони о 8:00, водій одного з автомобілів колони старший сержант ОСОБА_3 , старший колони майор ОСОБА_2 , супровід колони старший солдат ОСОБА_4 , маршрут руху: Бердичів Житомир Київ Козелець та в зворотному напрямку, відстань 650 км, прибуття до НОМЕР_3 ОМБПР с. Козелець до 18:00 25 лютого 2022 року (а.с.15).
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 25 лютого 2022 року № 38 наказано вважати такими, що вибули у відрядження особи, зокрема, майор ОСОБА_2 (а.с.16).
Відповідно до копії сповіщення № 1 від 27 червня 2022 року військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_2 зник безвісті під час захисту Батьківщини у місті Києві 26 лютого 2022 року (а.с.7).
Згідно копії витягу від 13 грудня 2023 року з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, ОСОБА_2 зник на території бойових дій (під час воєнних дій), він набув статусу особи, зниклої безвісті за особливих обставин, 12 грудня 2023 року (а.с.8-9).
Із копії витягу з акту службового розслідування Міністерства оборони України вбачається, що у зв`язку з обстрілом автоколони № 22602 з різних видів зброї військовослужбовцями, що несли службу у період комендантської години на блокпосту, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , біля території військової частини НОМЕР_4 , особовий склад: майор ОСОБА_2 , старший сержант ОСОБА_3 , сержант ОСОБА_5 , старший солдат ОСОБА_4 , солдат ОСОБА_6 , вважати безвісти зниклими (а.с.17-20).
Третім слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022060480000266 від 12 травня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України, з приводу того, що 26 лютого 2022 року у невстановлений час на території Київської області, де проводилися бойові дії, за невідомих обставин зник безвісті військовослужбовець Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 що підтверджується витягом від 27 вересня 2023 року з Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с.21).
Згідно копії довідки від 22 серпня 2023 року № 2110, виданої військовою частиною НОМЕР_1 , майор ОСОБА_2 дійсно в період з 25 лютого 2022 року по 26 лютого 2022 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, перебуваючи в місті Київ (а.с.22).
Відповідно до копії постанови від 27 лютого 2024 року старшого слідчого Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві у кримінальному провадженні № 62022100130000012 від 28 лютого 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 426-1 Кримінального кодексу України, відмовлено у задоволенні клопотання потерпілої ОСОБА_7 щодо проведення мітохондріальної експертизи ДНК безвісти зниклого чоловіка ОСОБА_2 (а.с.11-12).
У цій постанові зазначено, що, зокрема, під час розслідування кримінального провадження проведено молекулярно-генетичну експертизу щодо виділення ДНК-профілів з фрагментами кісток, виявлених під час огляду автомобілів, про які йдеться у наказі командира військової частини НОМЕР_1 від 25 лютого 2022 року № 6. За висновком молекулярно-генетичної експертизи від 21 вересня 2022 року встановлено збіг спорідненості ДНК-профілю ОСОБА_8 , сина зниклого безвісно військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_4 , та збіг ймовірної біологічної спорідненості з ДНК-профілями зразка букального епітелію ОСОБА_9 , сина зниклого безвісно військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 старшого сержанта ОСОБА_3 . Встановити генетичні ознаки (ДНК-профілі) з інших фрагментів кісток в ході проведення означеної експертизи не вдалося у зв`язку з надзвичайно низьким містом ДНК у наданих об`єктах.
Згідно копії довідки від 21 лютого 2025 року, виданої Бердичівським районним відділом поліції Головного управління національної поліції в Житомирській області, ОСОБА_2 знаходиться у розшуку, як безвісно зниклий за особливих обставин та його місце знаходження невідоме, проводяться заходи метою встановлення його місця проживання (а.с.90).
Відповідно до копії повідомлення від 06 лютого 2025 року ОСББ "Краєвид-40", за адресою: АДРЕСА_2 , до 24 лютого 2022 року проживав ОСОБА_2 з дружиною ОСОБА_1 , з 24 лютого 2022 року ОСОБА_2 у квартирі не проживає, ні сусіди по будинку, ні члени правління ОСББ "Краєвид-40" його протягом всього періоду воєнного стану не бачили і не зустрічали (а.с.91).
Як убачається із відповіді № 1483/29.1-32 від 12 вересня 2024 року на запит суду, актовий запис про смерть ОСОБА_2 на зберіганні у Бердичівському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відсутній, перевірку проведено з 01 січня 2019 року по 12 вересня 2024 року по первинним актовим записам та з 27 лютого 2023 року по 12 вересня 2024 року по поновленим актовим записам (а.с.28-29).
Згідно частини 1 статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою (пункт 3 частини 2 статті 293 ЦПК України).
Оголошення фізичної особи померлою (смерть in absentia) це судове визнання померлою фізичної особи, щодо якої за місцем її постійного проживання немає будь-яких відомостей про місце перебування протягом встановленого законом строку.
У правовому контекстіоголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті(praesumptio mortis), що має наслідком припинення правосуб`єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв`язку із тривалою безвісною відсутністю.
Оголошення фізичної особи померлою є юридичною фікцією, техніко-правовим прийомом, за якого суд визнає дійсними юридичні факти і обставини, які не підтверджуються неспростовними доказами через брак останніх або їх недостатність.
У відповідності до частин 2, 3 статті 46 ЦК України, фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.
Закон України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» визначає правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та забезпечує правове регулювання суспільних відносин, пов`язаних із набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, з обліком, розшуком та соціальним захистом таких осіб і членів їхніх сімей. Для цілей цього Закону особливими обставинами вважаються збройний конфлікт, воєнні дії, тимчасова окупація частини території України, надзвичайні ситуації природного чи техногенного характеру.
Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надання особі статусу зниклої безвісти за особливих обставин відповідно до цього Закону не позбавляє її родичів або інших осіб права звернення до суду із заявою про визнання такої особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою у порядку, передбаченому законодавством.
Тлумачення частин 1, 2 статті 46 ЦК України свідчить, що цивільним законодавством передбачалося декілька підстав для оголошення фізичної особи померлою:
по-перше, тривала безвісна відсутність, тобто якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років;
по-друге, особа пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом шести місяців;
по-третє, за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру фізична особа може бути оголошена судом померлою протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;
по-четверте, якщо особа пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, в такому випадку вона може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. При цьому, суду надано право оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
Особливістю категорії справ щодо оголошення особи померлою є те, що суд оголошує фізичну особу померлою у судовому порядку у разі встановлення обставин, зазначених у частині 2 статті 46 ЦК України, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина, коли немає доказів про факт його смерті.
Отже, громадянинможебутиоголошенийв судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102- IX, на всій території нашої держави з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який на теперішній час продовжено.
Приписи частини другої статті 46 ЦК України пов`язують оголошення фізичної особи померлою у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, а не у зв`язку з воєнним станом як таким.
Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану»).
За змістом статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» (станом на час виникнення правовідносин у цій справі):
воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень;
бойові дії форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння);
воєнні дії організоване застосування сил оборони та сил безпеки для виконання завдань з оборони України;
район воєнних (бойових) дій визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.
Відповідно бойові дії є однією із форм воєнних дій. Ці категорії співвідносять як ціле (воєнні дії) та частина (бойові дії). Тому воєнні дії, які законодавець згадує у частині другій статті 46 ЦК України, не обмежуються лише бойовими діями.
Збройний конфлікт це збройне зіткнення між державами (міжнародний збройний конфлікт, збройний конфлікт на державному кордоні) або між ворогуючими сторонами в межах території однієї держави, як правило, за підтримки ззовні (внутрішній збройний конфлікт) (пункт 7 частини першої статті 1 Закону України від 21 червня 2018 року № 2469-VIII «Про національну безпеку України»).
Законодавець розмежовує категорії «воєнні дії», «збройний конфлікт» і «воєнний стан».
Частина друга статті 46 ЦК України послуговується категоріями «воєнні дії» і «збройний конфлікт», а не «воєнний стан». Тому немає підстав пов`язувати початок перебігу строків, зазначених у частині другій статті 46 ЦК України, із введенням, припиненням або скасуванням воєнного стану в Україні.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі 755/11021/22 (провадження № 14-94цс24).
Велика Палата Верховного Суду у цій постанові також виснувала, що шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість.
Згідно частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309.
У цьому Наказі зазначені території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси. А також тимчасово окуповані рф території України. До того ж цей Наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території.
Отже, суди можуть використовувати дані, зокрема з вказаного Наказу, для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України.
Велика Палата Верховного Суду наголошувала на тому, що обчислення шестимісячного строку, зазначеного у реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, від дня припинення або скасування воєнного стану в Україні загалом або закінчення воєнних дій, збройного конфлікту на усій її території суперечило б принципу правовладдя (верховенства права) та його складовій правовій визначеності.
У частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на усій території України.
Також не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв`язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об`єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою.
Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв`язок з різних причин, пов`язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з`ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може розпочати відлік шестимісячного строку для оголошення особи померлою від дня настання події, яка спричинила загибель фізичної особи, у разі якщо ця подія відбулася за межами території ведення активних бойових дій, проте є наслідком воєнних дій.
У такому випадку у разі подій (наприклад, авіаударів, ракетних обстрілів, терактів, підривів на мінах, загибелі під час евакуації чи гуманітарної місії) на територіях, які формально не є зоною активних бойових дій, але мають прямий зв`язок з воєнними діями, збройним конфліктом, суд має право розпочати відлік шестимісячного строку з моменту такої події. Якщо докази, як-от: відеоматеріали, документи або показання свідків тощо, дозволяють з високим ступенем вірогідності припустити ймовірну загибель особи, зволікання у визнанні фізичної особи померлою стає невиправданим і не відповідає принципу правової визначеності.
У справі,яка переглядається,заявниця просиласуд оголоситипомерлим військовослужбовця ОСОБА_2 , під час обстрілу автомобільної колони ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Києві.
Відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською федерацією затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 місто Київ, пр. Перемоги, 55/2 (Святошинський район м. Києва) не є територією активних бойових дій, та й взагалі, відповідно до цього наказу активні бойові дії там не проводились.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою.
Доводи апеляційної скарги містять суб`єктивне тлумачення апелянтом як обставин справи, так і норм діючого законодавства, направлене на переоцінку доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим судом при ухваленні рішення були належним чином оцінені подані сторонами докази, повно встановлені фактичні обставини справи, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення суду, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до пункту 1 частини 1статті 374 ЦПК Україниза наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має правозалишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення.
Відтак, у відповідності до положень статті 375 ЦПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду без змін.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи немає.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу представника Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 05 травня 2025 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді