Звільнення з військової служби у зв’язку із необхідністю догляду за батьками з інвалідністю

З 18.05.24 стан речей різко змінюється щодо звільнення з військової служби у зв’язку із необхідністю догляду за одним із батьків (за наявності у батьків 1 чи 2 ї групи інвалідності).

В силу вступає нова редакція ст. 26 Закону України « Про військовий обов’язок та військову службу». Зокрема , за абзацом 12 п.3) ч.12 ст.26  зазначеного закону «військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: [...] 3) під час дії воєнного стану: [...] "необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім’ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім’ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я".

Таким чином, коло можливостей щодо звільнення різко звужується: лише визнання одного із батьків особою з інвалідністю 1 чи 2 ї групи – це необхідна, але НЕ ДОСТАТНЯ ПІДСТАВА для звільнення із ЗСУ.  Додатковими обставинами, які мають  наблизити для належного обргунтування підстав для звільнення  є ще:

-          Доведення необхідності ПОСТІЙНОГО СТОРОННЬОГО ДОГЛЯДУ ( що підтверджується  рішенням МСЕК, про що є запис у відповідному Акті, або рішення ЛКК),

-          Відсутність інших членів сім’ї . які за Законом зобов’язані здійснювати піклування за особами, які потребують постійного стороннього догляду. До таких осіб відносяться як діти ( навіть ті, які проживають окремо, або взагалі – перебувають за кордоном), так і інший із подружжя (навіть, за певних обставин, якщо інший із подружжя розлучений із особою, яка потребує постійного стороннього догляду).

До 18.05.24 норма Закону буда значно ліберальною ( яка формально ще діє, але за фактом – всі вже «на паузі» - в очікуванні 18.05.24 та легітимізації відповідних змін законодавства.

При нагоді, зверну увагу на те, що  у преамбулі Постанови 413 ( яка діє на сьогодняшній день ( ок.) – вже формально) зазначено: "Відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»,         статті 106 Кодексу цивільного захисту України, пункту 35 Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого Указом Президента України від 10 серпня 2012 р. №470, пункту 28 Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України, затвердженого               Указом Президента України від 29 жовтня 2012 р. №618, Кабінет Міністрів України постановляє:

           1. Затвердити перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, що додається."

          На момент прийняття Постанови №413, стаття 26 Закону №2232 не містила переліку сімейних обставин, що можуть бути підставою для звільнення, а містила лише посилання на відповідну постанову КМУ.

          Під час дії воєнного стану пункт 2 частини 4 статті 26 «Про військовий обов`язок і військову службу» доповнений підпунктом г) згідно із Законом 2122-ІХ від 15.03.2022; в редакції Закону          2169-ІХ від 01.04.2022.

          Безпосередньо Законом №2169-ІХ від 01.04.2022 підпункт "г" викладений в такій редакції:

«г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):

- у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;

- у зв`язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет І типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько- консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність;

- у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я;

- у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи II групи;

- у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;

- у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю І групи;

- у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

- військовослужбовці-жінки - у зв`язку з вагітністю;

- військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;

- один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;

- військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років";».

          Станом на момент виникнення спірних правовідносин, норми ст. 26 Закону №2232               уже містять виключений перелік сімейних обставин, за якими можливе звільнення військовослужбовця з служби.

          Пунктом 2 розділу II Прикінцеві положення Закону 2169-ІХ зобов`язано Кабінет Міністрів України протягом одного місяця з дня набрання чинності цим Законом: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити перегляд і приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

За логікою нормотворчості, Кабмін зобов’язаний до 18.05.24 оновити Постанову № 413. ТА реалії такі, що з  оновленням попередньої редакції Закону, Кабмін свою Постанову № 413 не оновив, що призвело до цілою низки судових справ, в якій суди по різному застосовували/не застосовували вказану норму у спорах про підстави звільнення військовослужбовців.

У виграній нами справі  № 400/10435/23, суд став на бік Позивача  (військовослужбовця), зазначивши, що станом на час розгляду даної справи, Кабінет Міністрів України не виконав свого обов`язку щодо приведення положень Постанови №413 у відповідність з новою редакцією           ст. 26 Закону №2232.

          Таким чином, в даній ситуації норми ст. 26 даного Закону та перелік поважних причин затверджених Постановою 413 суперечать одна одній, а тому оскільки закони мають вищу юридичну сили, перед постановами Уряду, суд, керуючись принципом визначеним ч.3               ст.7 КАС України, застосовує норми Закону.

          Отже, відповідно до підпункту         г         пункту 2 частини 4         статті 26 Закону №2232               звільняються з військової служби під час дії воєнного стану: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

          Але, навіть незважаючи на незастосування до спірних правовідносин положень Постанови КМУ №413, вищезазначена норма закону передбачає альтернативу у тому який саме висновок має підтверджувати         необхідність здійснення постійного догляду: медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії.

          Так, справу виграно, але це вже історія.

Маємо жити за Новим Законом. Втім, таки цікаво, чи цього разу КабМін виконає покладений на нього обов’язок  щодо «оновлення» підзаконного нормативного акту?

Військовий Адвокат

Валерій Макеєв