З’явився чи не перший вирок, щодо «ухилянта» (по ст.336 ККУ) після резонансної Постанови Верховного Суду про застосування реального покарання ( 3 роки позбавлення волі), яким суд затвердив угоду про визнання винуватості зі звільненням від покарання

З січня 2025 року, на практиці, вироки судів щодо «ухилянтів» були майже безкомпромісні, і, здавалося, ключовим у застосування став підхід:  ніяких умовних термінів для «ухилянтів» - тільки реальні.

Правова позиція про те, що покарання має запобігати ухилянню від призову іншими особами , і, як наслідок, реальне позбавлення волі ( на 3 роки) за обвинуваченням по ст 336 ККУ має сприяти саме запобіганню ухиленню від мобілізації, висловлена Верховним Судом колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 3 грудня 2024 року по справі №591/6556/23.

З урахуванням зазначеного, доволі неочікуваною видалась поява ( вже після вказаної позиції Верховного Суду) вироку Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області, яким було затверджено угоду про визнання винуватості, яким суд, разом з іншим, ухвалив : У відповідності до ст. 75 КК України звільнити чоловіка від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі, якщо протягом іспитового строку 1 (одного) року він не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Повний текст вироку суду:

Категорія справи № 185/1962/25: Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Надіслано судом: 07.04.2025. Зареєстровано: 07.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 08.04.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/185/864/25

Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12025041370000259

Державний герб України

Єдиний унікальний номер справи 185/1962/25

Провадження № 1-кп/185/864/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2025 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді                                         ОСОБА_1

за участі секретаря                                         ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в період воєнного стану кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025041370000051 від 09 січня 2025 року, з обвинувальним актом та угодою про визнання винуватості за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Костянтинівка, Донецької області, громадянина України, маючого середню-спеціальну освіту, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,

за участю:

прокурора                                                 ОСОБА_4 ,

обвинуваченого                                         ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого - адвоката                 ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 як військовозобов?язаний, має військове звання солдат запасу.

24 лютого 2022 року Верховною Радою України було затверджено Указ Президента України N? 65/2022 «Про загальну мобілізацію» (зі змінами), згідно якого було оголошено призов військовозобов?язаних для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, інших військових формувань України здійснити обсяг, визначених мобілізаційними планами з урахуванням резерву. Відповідно до Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 28 жовтня 2024 року N? 740/2024 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 год. 30 хв. 10 листопада 2024 року по 08 лютого 2025 року.

       22 січня 2025 року, військовозобов?язаний ОСОБА_3 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , для проходження медичного огляду. За результатами проходження військово-лікарняної комісії, останнього визнано придатним до військової служби, відповідно до довідки військово-лікарської комісії N? 17/816 від 22 січня 2025 року.

В подальшому, 22 січня 2025 року ОСОБА_3 , будучи придатним за станом здоров?я для проходження військової служби та не маючи правових підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, будучи повідомленим про кримінальну відповідальність за ухилення від призову під час мобілізації в особливий період, знаходячись за місцем проживання, особисто отримав повістку про виклик на 09:00 годин 24 січня 2025 до ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2 , для призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до військової частини N? 10320. Таким чином, ОСОБА_3 засвідчив отримання повістки N?658 своїм підписом у розписці та зобов?язався прийти у зазначену дату на вищевказану адресу.

24 січня 2025 року ОСОБА_3 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, в особливий період, будучи придатним за станом здоров?я для проходження військової служби та не маючи правових підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, до пункту відправлення за адресою: АДРЕСА_2 , не прибув та про причини своєї не явки не повідомив.

Таким чином військовозобов?язаний ОСОБА_3 , всупереч вимог ст. 65 Конституції України, ст.ст.1, 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Наказу Президента України N?65/2022 від 24 лютого 2022 року "Про загальну мобілізацію" (зі змінами), з метою ухилення від призову за мобілізацією, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно, будучи придатним за станом здоров?я для проходження військової служби та не маючи правових підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, 24 січня 2025 року не прибув до пункту відправлення за адресою: АДРЕСА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ).

Дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

21 лютого 2025 року між прокурором Павлоградської окружної прокуратури  ОСОБА_4 та обвинуваченим у цьому провадженні ОСОБА_3 в присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 була укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст.ст. 468, 469, 472 КПК України, яка була надана в підготовче судове засідання.

Згідно даної угоди, обвинувачений ОСОБА_3 згоден з кваліфікацією вчиненого ним кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні і зобов`язався визнати її у судовому засіданні.

Сторони погодилися на призначення покарання  ОСОБА_3 за ст. 336 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 3 (три) роки, із звільненням  ОСОБА_3 від покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений  ОСОБА_3 повністю визнав свою вину у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, у вчиненому щиро розкаявся. Пояснив суду, що угоду він укладав добровільно і наслідки укладання й затвердження зазначеної угоди для нього зрозумілі, просив затвердити зазначену угоду.

Прокурор просив затвердити угоду в підготовчому судовому засіданні і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 також просив затвердити укладену між прокурором та обвинуваченим угоду про визнання винуватості, оскільки укладений акт відповідає діючому кримінальному та кримінально-процесуальному законодавству.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду про визнання винуватості.

Відповідно до п. 2 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості.

Частина 4 статті 469 КПК України передбачає, що угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні, в тому числі, щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

В судовому засіданні встановлено, що  ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, яке згідно ст. 12 КК України, відноситься до категорії нетяжкого злочину.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений  ОСОБА_3 розуміє, що відповідно до ст. 473 КПК України наслідком укладення та затвердження зазначеної угоди для прокурора, обвинуваченого є обмеження права на оскарження вироку згідно з положеннями ст.ст. 394 та 424 КПК України, а для обвинуваченого - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами 1 та 4 пункту 1 частини 4 ст. 474 КПК України.

Також судом з`ясовано, що обвинувачений  ОСОБА_3 розуміє, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що укладена угода відповідає вимогам КПК України та КК України, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод та інтересів сторін по справі та інших осіб.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості укладеної між прокурором Павлоградської окружної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим у цьому провадженні  ОСОБА_3 від 21 лютого 2025 року і призначення обвинуваченому  ОСОБА_3 узгодженої сторонами міри покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки, із звільненням  ОСОБА_3 від покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Міра запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирається.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Судові витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Затвердити угоду про визнання винуватості від 21 лютого 2025 року укладену між прокурором Павлоградської окружної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим  ОСОБА_3  у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3  у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.

Визнати  ОСОБА_3  винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

У відповідності до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3  від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі, якщо протягом іспитового строку 1 (одного) року він не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Запобіжний захід  ОСОБА_3  до набрання вироком законної сили не обирати.

Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти діб з дня його проголошення з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, а саме:

- обвинуваченим, його захисником, законним представником - виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч. 4, ч. 6, ч. 7 ст. 474 КПК України, у тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди;

- прокурором - виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно ч. 4 ст. 469 КПК України угода не може бути укладена.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику, потерпілому та прокурору.

Суддя:                                                                          ОСОБА_1