8 Sep 2024

Суд, 2.09.24, встановив юридичний факт утримання дітей саме батьком, що є підставою для відстрочки

Адвокат Валерій Макеєв

Про те, що саме по собі «розірвання шлюбу» - не є належним «аргументом для відстрочки» - ми говорили в публікації https://advokatmakeev.com/blog/rozirvannya-shlyubu-ta-samostijne-vihovannya-ditini-batkom-ne-ye-pidstavoyu-dlya-vidstrochki-rishennya-sudu-vid-20924.

Разом з тим, належним способом доведення самостійного виховання (утримання0 батьком дітей ( дитини) – є рішення суду «ПРО ВСТАНОВЛЕННЯ ЮРИДИЧНОГО ФАКТУ». Самостійного утримання дітей.

2.09.24 Суд прийняв рішення саме з такого питання.

Мотиви суду:

«В обґрунтування заяви, заявник посилається на те, що він - ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі з 24 листопада 2011 року, який в свою чергу було розірвано рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 09 лютого 2023 року по справі №522/13882/22.

У період шлюбу, у них народились спільні діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Як вказує заявник, ОСОБА_2 , як матір дітей, після припинення шлюбних відносин взагалі самоусунулась від виховання дітей, у зв`язку з чим малолітні діти мешкають з ним, а він самостійно утримає їх та займається їх вихованням.

Заявник вказує у заяві, що вказані обставини надають йому право на оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, з метою здійснення належного утримання та вихованні малолітніх дітей, чим не займається матір. Однак, підтвердження факту відповідного самостійного виховання та утримання ним дітей, у відповідності до чинного законодавства ставиться в залежність від наявності судового рішення, що підтверджує цей факт».

Як особливо Креативним, слід зазначити те, що подружжя, розриваючи шлюб у серпні 2022 року, констатували, що матір дітей дійсно надзвичайно зайнята особа, не має часу на заходи з утримання дітей, проте, має кошти – які і зобовязується сплачувати , по суті, як аліменти, а «утримувати» дітей, вже має чоловік). Та не склалось: дружина не змогла сплачувати чоловіку аліменти і станом на момент розгляду справи борг зі сплати склав 69 000 грн. Суд, цілком логічно ж, дійшов до висновку, що поза сумнівом, за таких обставин – саме чоловік і утримує дітей.

Погодьтесь – дуже неординарно). Та чужа родина – то загадка – яку таки в силах розвязати хіба що «одеський суд» - який і задовольнив заяву чоловіка – визнав факт утримання саме ним дітей – вказавши, що ця дія здійснюється судом саме з урахуванням необхідності встановлення такого факту для отримання відстрочки в ТЦК т СП.

Повний текст рішення суду:

Категорія справи № 947/19434/24: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них:; інших фактів, з них:..

Надіслано для оприлюднення: 04.09.2024. Зареєстровано: 04.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 05.09.2024.

Номер судового провадження: 2-о/947/390/24

Державний герб України

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/19434/24

Провадження № 2-о/947/390/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2024 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

при секретарі Матвієвої А.В.,

за участі представника заявника ОСОБА_1 адвоката Месропянцевої Ольги Володимирівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою

ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 19.06.2024 року звернувся до Київського районного суду міста Одеси з заявою, за участі заінтересованої особи ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення, у відповідності до якої просить суд встановити факт самостійного виховання та утримання ним ОСОБА_1 , малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В обґрунтування заяви, заявник посилається на те, що він - ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі з 24 листопада 2011 року, який в свою чергу було розірвано рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 09 лютого 2023 року по справі №522/13882/22.

У період шлюбу, у них народились спільні діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Враховуючи вищезазначені обставини, заявник вимушений звернутися до суду із даною заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу за вказаною заявою розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 20.06.2024 року вказану заяву залишено без руху та надано заявникові строк для усунення недоліків поданої заяви.

20.06.2024 року представником заявника надано до суду в електронній формі через підсистему Електронний суд заяву про приєднання квитанції про сплату судового збору та доказів на підтвердження скерування копії заяви заінтересованій особі по справі.

Дослідивши подані до суду документи, суддею встановлено, що заявником усунуті недоліки поданої заяви у відповідності до ухвали судді від 20.06.2024 року, зазначена заява подана з додержанням вимог ст.ст.175,177, 293, 318 ЦПК України.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 24.06.2024 року вказану заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено дату, час і місце проведення судового засідання з повідомленням сторін по справі на 15 серпня 2024 року о 12 годині 00 хвилин.

До судового засідання призначеного на 15.08.2024 року з`явилась представник заявника адвокат Месропянцева О.В.

У даному судовому засіданні судом без видалення до нарадчої кімнати було ухвалено залучити до участі по справі в якості заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_1 , за наслідком чого відкладено судове засідання на 02.09.2024 року о 09 годин 30 хвилин.

До судового засідання призначеного на 02.09.2024 року з`явилась представник заявника адвокат Месропянцева О.В., яка підтримала заявлені вимоги та наполягала на їх задоволенні.

Представник заінтересованої особи - ІНФОРМАЦІЯ_4 про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, однак про причини неявки суд не повідомив, процесуальним правом на подання будь-яких пояснень з приводу даної заяви не скористався.

Заінтересована особа ОСОБА_2 також належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, однак в матеріалах справи наявна нотаріально посвідчена заява останньої від 21.08.2024 року про підтвердження викладених заявником обставин, визнання та підтримання заявлених ОСОБА_1 вимог, та розгляд справи за її відсутності.

У відповідності до ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом враховується, що в силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод»(даліКонвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (даліЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п. 1 ст. 6 Конвенції.

Також слід зазначити, що відповідно дост. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.

Згідно зіст. 12-2 вказаного Законув умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначеніКонституцією Українита законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбаченіКонституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Згідно зіст. 26 вказаного Законуправосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно доКонституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Враховуючи вищевикладене, судом було ухвалено провести розгляд справи в судовому засіданні 02.09.2024 року за наявною явкою сторін по справі та на підставі наявних документів в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши, вивчивши та проаналізувавши усі докази наявні в матеріалах справи, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 24.11.2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції зареєстровано шлюб між громадянином України ОСОБА_1 та громадянкою України ОСОБА_6 , про що зроблено відповідний актовий запис № 2187 та видано Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 24.11.2011 року.

Прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_7 ».

Вказаний шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано на підставі рішення Приморського районного суду міста Одеси від 09.02.2023 року по справі №522/13882/22, яке набрало законної сили 18.03.2023 року.

За період перебування у шлюбі, у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народились спільні малолітні діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 19.10.2012 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 11.09.2014 року.

Як вбачається, малолітні діти сторін: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровані спільно з батьком: ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповіддю №652588 від 20.06.2024 року з Єдиного державного демографічного реєстру та витягами з реєстру територіальної громади за №2024/006597758 та №2024/006597759 від 05.06.2024 року.

Матір дітей ОСОБА_2 була зареєстрована окремо від ОСОБА_1 та малолітніх дітей, за адресою: АДРЕСА_2 , звідки знята з реєстрації 05.06.2024 року, що підтверджується відповіддю №652588 від 20.06.2024 року з Єдиного державного демографічного реєстру.

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до розірвання шлюбу, а саме 22.08.2022 року спільно дійшли до рішення з питання визначення місця проживання їх дітей, їх утримання та участі батьків у їх вихованні за наслідком чого, уклали відповідний договір про визначення місця проживання дітей, умов їх утримання та участі батьків у їх вихованні, який посвідчено приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Новосельською І.Л., зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №2528.

У відповідності до вказаного договору, зокрема пункту 1, сторони, як законні представники малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв`язку з підготовкою до розлучення між сторонами, постійну зайнятість матері, домовились про те, що їхні діти перебуватимуть на утриманні та будуть виховуватись батьком і проживатимуть з ним за місцем реєстрації дітей, за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з пунктом 2.1.5 договору, мати зобов`язана щомісячно сплачувати батькові кошти в сумі 3000,00 грн. до досягнення дітьми повноліття на відшкодування витрат з їх утримання. Зазначені кошти повинні передаватись щомісячно в готівковій формі не пізніше 5 числа місяця.

Отже, як вбачається, починаючи з 22.08.2022 року батьки малолітніх: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійшли до спільної згоди та визначили, що виховання, утримання дітей та їх місце проживання здійснюється та визначається разом з батьком ОСОБА_1 , однак з одночасним прийняттям участі матері у вихованні дітей та обов`язку з їх утриманні.

Заявником стверджується, що наразі малолітні діти продовжують мешкати спільно з ним, а також він самостійно здійснює їх виховання та утримання, без участі матері, про що заявлено відповідний факт.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1ст. 15 ЦК України,кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1ст. 16 ЦК України,кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У розумінні зазначених приписів суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідноз ч.1 ст. 2 ЦПК України,завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п.5 ч.2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно доч.2ст.315ЦПК України,у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п. 1Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»,в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:

- згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;

- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним. За наявності зазначених умов, суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення.

У відповідності до ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, жінки та чоловіки, які: самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.

Згідно Переліку документів, що подаються військовозобов`язаними для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» , що є додатком №5 до відповідного «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 16 травня 2024 року №560, визначено, що до документів, які підтверджують, що особа самостійно виховує та утримує дитину відносяться рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини.

Отже, за наявності умов факту самостійного виховання та утримання дитини одним з батьків, суд може встановити відповідний факт, що впливає на права особи, як військовозобов`язаного.

Поряд з цим, судом враховується, що за положеннямист.7 СК України, сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Сімейні відносини регулюються лише у тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства. Учасник сімейних відносин не може мати привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, статі, політичних, релігійних та інших переконань, етнічного та соціального походження, матеріального стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками. Жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установленихКонституцією України, Конвенцією про права дитини , іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно дост.141СК Українивстановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з ч.3ст.151СК України,батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

Відповідно дост.155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ч.1ст.157СК України,питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті.

Згідно зі ст.157 Сімейного Кодексу України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

При цьому, згідно зіст.160СК України,місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Згідно з нормами ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч.2 ст.78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.95 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно достатті 89ЦПК України,суд оцінюєдокази засвоїм внутрішнімпереконанням,що ґрунтуєтьсяна всебічному,повному,об`єктивному табезпосередньому дослідженнінаявних усправі доказів. Жоднідокази немають длясуду заздалегідьвстановленої сили.Суд оцінюєналежність,допустимість,достовірність кожногодоказу окремо,а такождостатність івзаємний зв`язокдоказів уїх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Приймаючи вищевикладене в межах розгляду заявленої вимоги про встановлення факту самостійного виховання і утримання заявником малолітніх дітей, досліджуючи подані до суду докази, суд дійшов до наступного висновку.

Як вже встановлено, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі починаючи з 24.11.2011 року по 18.03.2023 року, за період перебування в якому у останніх народилось двоє спільних малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Судом встановлено, що до офіційного розірвання шлюбу, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали нотаріально посвідчений договір про визначення місця проживання дітей, умов їх утримання та участі батьків у їх вихованні від 22 серпня 2022 року, зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №2528, яким зокрема визначили, що малолітніі діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , залишаються проживати разом з батьком ОСОБА_1 , яким здійснюється утримання та виховання дітей.

Також сторони погодили зобов`язання матері з утримання малолітніх дітей.

Доказів на підтвердження розірвання або зміни умов за вказаним договором від 22 серпня 2022 року, до суду не надано.

Судом також встановлено, що малолітні діти зареєстровані спільно з батьком ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а матір була зареєстрована окремо за адресою: АДРЕСА_2 , звідки знята з реєстрації 05.06.2024 року, що підтверджується відповіддю №652588 від 20.06.2024 року з Єдиного державного демографічного реєстру.

Спільне проживання батька - ОСОБА_1 з малолітніми дітьми: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за відсутності матері, за вказаною адресою: АДРЕСА_1 , додатково підтверджується наданою до суду довідкою ОСББ «Академіка Філатова 4, корп. А» від 16.08.2024 року та актами складеними 14.08.2024 року сусідами: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Додатково з поданих до суду доказів, судом також встановлено, що до місця проживання ОСОБА_1 з малолітніми дітьми: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за вказаною адресою: АДРЕСА_1 , останні мешкали спільно за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується довідкою ТОВ «Фірма «Наш дом» від 22.05.2024 року.

До суду надані характеристики, складені 04.06.2024 року та 06.06.2024 року сусідами заявника за колишнім місцем проживання, а саме: ОСОБА_10 , мешканкою квартири АДРЕСА_4 , та ОСОБА_11 , мешканкою квартири АДРЕСА_5 , якими підтверджено що до 2022 року у квартирі АДРЕСА_6 мешкали ОСОБА_1 , разом з дружиною та двома малолітніми дітьми. Надалі, починаючи з 2022 року, мати дітей, сусіди не бачили, ОСОБА_1 почав мешкати з дітьми самостійно.

Вказані обставини в цілому свідчать про те, що батьками малолітніх дітей не змінено домовленостей у відповідності до укладеного договору про визначення місця проживання дітей, умов їх утримання та участі батьків у їх вихованні від 22 серпня 2022 року, зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за №2528, за наслідком чого малолітні діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , продовжують спільно мешкати з батьком ОСОБА_1 .

З поданих до суду доказів, судом також встановлено, що у відповідності до наданої до суду довідки ГО «СК СЕГЕДКА» від 28.05.2024 року, підтверджено, що малолітній ОСОБА_3 відвідує тренування у футбольному клубі SGDK «ФК СЕГЕДКА» з 2022 року по день надання довідки. Підтверджено, що супровід на тренування і поїздки на змагання разом з сином по території України виконував тільки батько. Матеріальні витрати на спортивний інвентар та футбольну амуніцію робив виключно батько ОСОБА_1 , який виховує та приймає активну участь у житті сина. Вказаною довідкою засвідчено, що мати сина ОСОБА_2 , ніколи не була помічена на тренуваннях, змаганнях та батьківських зборах сина.

26.08.2024 року ГО «СК СЕГЕДКА» додатково надано довідку, якою футбольним клубом «SGDK Сегедка» підтверджено, що батько ОСОБА_1 дійсно завжди супроводжує на всі виїзні змагання свого сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , гравця футбольного клубу, а саме:

- змагання в м. Винники «LEO CAP» у період з 25.04.2023 року по 30.04.2023 року;

- змагання в Італії в місті Мінтурно у період з 10.06.2023 року по 19.06.2023 року;

- змагання в м. Львові «RUH CAP» у період з 13.08.2023 року по 21.08.2023 року;

- змагання в м.Винники «LEO CAP» у період з 20.09.2023 року по 24.09.2023 року;

- змагання в м.Львові «RUH CAP» у період з 22.11.2023 року по 26.11.2024 року;

- змагання в м.Винники «LEO CAP» у період з 6.03.2024 року по 10.03.2024 року;

- змагання в м.Винники «LEO CAP» у період з 10.04.2024 року по 14.04.2024 року;

- змагання в м. Яремче «Кубок перемоги 2024» у період з 20.06.2024 року по 28.06.2024 року;

- спортивні збори в м.Винники «Академія РУХ» у період з 13.07.2024 року по 24.08.2024 року.

Вказані обставини з супроводу батьком ОСОБА_1 дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на змагання додатково підтверджується наданими до суду копіями паспортів громадянина України для виїзду за кордон виданих на ім`я: ОСОБА_1 та малолітнього ОСОБА_2 , які містять відбиток штемпелю про виїзд за межі державного кордону України у період з 09.06.2023 року по 19.06.2023 року (дата повернення до України).

У відповідності до довідки ТОВ «Клініка Сімейної Стоматології» від 24.05.2024 року підтверджено, що малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проходять терапевтичні лікування з 16.05.2019 року та лікування з орт одонтом з 14.04.2021 року по теперішній час, перебуваючи в супроводі батька - ОСОБА_1 . Підтверджено, що за весь час лікування дітей, супровід та матеріальні витрати виконував тільки батько. Засвідчено, що ОСОБА_2 , як мати дітей, не коли не бачили.

У відповідності до наданої декларації №0001-220Т-09А0, виданої КНП «Дитяча міська поліклініка №4» Одеської міської ради від 04.06.2024 року вбачається, що декларація про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу відносно малолітнього ОСОБА_3 , укладена батьком ОСОБА_1 .

З поданих до суду доказів вбачається, що малолітні: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , навчаються у Одеському ліцею «Європейський» Одеської міської ради, яким надано відповідні характеристики відносно дітей.

Так, згідно з наданою характеристикою відносно ОСОБА_3 , засвідчено, що дитина наразі навчається у 5-Л класі навчального закладу починаючи з 01 вересня 2019 року. Дитина до навчання ставиться відповідально, має бажання вчитися. Ліцей відвідує регулярно, пропускає уроки тільки з поважної причини, тому що хлопець займається футболом і іноді їздить на спортивні змагання. Навчальним закладом засвідчено, що дитина ОСОБА_12 проживає разом з батьком та молодшою сестрою. Батько ОСОБА_1 , приділяє належну увагу навчанню та вихованню дитини, бере участь у шкільному житті дитини, спілкується з вчителями, класним керівником, бере активну участь у батьківських зборах. Навчальним закладом додатково засвідчено, що матір дитини ОСОБА_2 , на контакт з класним керівником та вчителями не виходить.

Згідно з наданою характеристикою відносно ОСОБА_4 , 2014 року народження, засвідчено, що дитина наразі навчається у 4-В класі навчального закладу починаючи з першого класу. За час навчання дитина зарекомендувала себе, як старанна, здібна, активна, комунікабельна учениця. Має гарні здібності по засвоєнню навчального матеріалу. Ніколь регулярно відвідує заняття, пропуски тільки з поважних причин. Навчальним закладом засвідчено, що вихованням дитини ( ОСОБА_13 ) займається батько ОСОБА_1 . З усіх навчальних-виховних питань класний керівник звертається до батька, який завжди підтримує зв`язок з педагогами, батьками та цікавиться шкільним життям дитини. Дитина приходить та йде зі школи самостійно, але іноді її може забрати батько.

Додатково з поданих до суду заявником багаточисленних копій квитанцій, які датовані за період з 03.08.2023 року по 22 грудня 2023 року, судом встановлено, що ОСОБА_1 регулярно здійснюється сплата коштів за навчання дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Будь-яких доказів на підтвердження вчинення матір`ю малолітніх дітей ОСОБА_2 , починаючи з дати укладення з ОСОБА_1 договору від 22 серпня 2022 року, будь-яких дій з виховання та утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до суду не надано.

Також матеріали справи не містять доказів на підтвердження виконання ОСОБА_2 свого обов`язку зі сплати коштів на утримання малолітніх дітей на виконання взятих на себе обов`язків відповідно до пункту 2.1.5 договору від 22 серпня 2022 року, за яким в свою чергу мати зобов`язана щомісячно сплачувати батькові кошти в сумі 3000,00 грн. до досягнення дітьми повноліття на відшкодування витрат з їх утримання. Зазначені кошти повинні передаватись щомісячно в готівковій формі не пізніше 5 числа місяця.

Навпаки з поданих до суду заявником доказів вбачається, що заявник ОСОБА_1 стверджує про невиконання ОСОБА_2 вказаного обов`язку зі сплати коштів на утримання дітей, внаслідок чого у останньої виникла заборгованість з їх сплати за період з 22.08.2022 року по 15.08.2024 року в загальній сумі 72000,00 грн.

Як вбачається, вказані обставини слугували підставою для звернення ОСОБА_1 з позовом до Приморського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментам на виконання умов вищевказаного договору за період з 22.08.2022 року по 15.08.2024 року у розмірі 72000,00грн. Даний позов перебуває на розгляді в межах цивільної справи №522/13726/24-Е, провадження в якій відкрито ухвалою судді Приморського районного суду міста Одеси Бондар В.Я. від 19.08.2024 року. Рішення суду по даній справі не ухвалено.

Одночасно надаючи оцінку вищевказаним доказам в цілому, судом враховується, що заявником надано до суду укладену ОСОБА_2 заяву від 21.08.2024 року, яка нотаріально посвідчена приватним нотаріусом 22.08.2024 року в місті Згожелець, Республіки Польщі.

Дана заява, складена одночасно на двох мовах: українській та польській.

У відповідності до вказаної заяви, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , подає дану заяву безпосередньо до Київського районного суду міста Одеси, межах даної справи №947/19434/24, якою підтверджує обізнаність з даною заявою. Підтверджує факт, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебувають на повному матеріальному утриманні їх батька ОСОБА_1 , за наслідком чого ОСОБА_2 не заперечує проти задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме що він самостійно виховує та утримує малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітню дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Розгляд справи, ОСОБА_2 просить суд здійснити за її відсутності.

Додатково ОСОБА_2 у вказаній заяві засвідчені наступні обставини, а саме, що вона - ОСОБА_2 дійсно перебувала у шлюбі з ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_6 у них народився син ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_7 народилася дочка ОСОБА_4 . 09 лютого 2023 року шлюб між ними було розірвано Рішенням Приморського районного суду міста Одеси. 22 серпня 2022 року між ними було укладено нотаріальний договір щодо здійснення батьківських прав. Наші діти проживають разом з батьком та перебувають на його утриманні. Також ОСОБА_2 зазначила, що у зв`язку зі станом війни на даний час вона не отримує доходів та перебуває у важкому матеріальному становищі, у зв`язку з чим не може забезпечувати дітей. Аліментів за нотаріальним договором не сплачувала та на даний час змоги спланувати не має. ОСОБА_2 визнано, що станом на даний час вона має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 69000 гривень. Засвідчено, що у зв`язку з відсутністю роботи в Україні, вона періодично виїжджає у пошуках роботи до країн Європи, а наразі перебуває у Польщі.

Надаючи оцінку вищевказаним доказам, на підставі яких судом встановлені вказані обставини, судом приймається, що останні є належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Проаналізувавши дані, що знаходяться в матеріалах справи та дослідивши докази у їх сукупності суд приходить до переконання, що обставини на які покликається заявник у заяві знайшли своє підтвердження у представлених суду доказах, а тому є доведеним факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_5 , як батько, самостійно виховує та утримує малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Також, встановлюючи даний факт, судом встановлено, що він впливає на вчинення батьком свого обов`язку з виховання, утримання та захисту малолітніх дітей, чим він займається самостійно, оскільки заявник є громадянином України, призовного віку та на якого розповсюджується військовий обов`язок, встановлений Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Водночас відповідно до п.4 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-ХІІ від 21 жовтня 1993 року передбачено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, які зокрема самостійно виховують та утримують дитину за рішенням суду.

За наслідком чого, судом встановлено, що встановлення заявленого факту перебування на утриманні заявника, як батька, його малолітніх дітей, має для ОСОБА_1 юридичне значення, а саме для реалізації свого права з подання документів для оформлення останнім відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини першої статті 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Судом враховується, що будь-яких обставин, які б свідчили про наявність предмету спору між батьками з вказаного приводу матеріали справи не містять, а навпаки ОСОБА_2 , як матір`ю дітей відносно яких заявлений відповідний факт, підтверджено викладені заявником обставини та визнані і підтримані заявлені вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.

Доказів на підтвердження порушення даним фактом прав третіх осіб, а також малолітніх дітей, матеріали справи не містять.

Одночасно суд вказує, що при визначені підступності та можливості розгляду даної справи у порядку цивільного судочинства в окремому провадженні, судом враховується правовий висновок, сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року по справі №560/17953/21, згідно з яким, неефективним є підхід до визначення юрисдикції спорів у судовому порядку про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в залежності від їх мети звернення та наявності у заявника певних цивільних прав та обов`язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб`єктами владних повноважень, оскільки це не сприятиме належному способу захисту порушеного права заявника, бо призведе до необхідності звертатися в суди різних юрисдикцій з доказуванням одних і тих же обставин, подій та фактів при поданні кожної позовної заяви.

Отже, Велика Палата Верховного Суду вирішила за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30.01.2020 у справі №287/167/18-ц (провадження №14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі №290/289/22-ц (провадження №61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.

У данному випадку предметом дослідження суду є встановлення певного юридичного факту який встановлює правосуб`єктність особи, як такою, яка самостійно виховує та утримує малолітніх дітей, що є необхідним для застосування до заявника вимог п.4 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-ХІІ для отримання відстрочки від мобілізації, заяв з боку заінтересованих осіб про наявність спору з цього приводу або відомостей про наявність позасудового розгляду вказаного питання до суду не надходило, тому розгляд справи здійснено у порядку цивільного судочинства.

Ухвалюючи рішення суду за наслідком розгляду даної справи, судом враховується, що у відповідності до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Приймаючи вищевикладене в цілому, відповідно до зазначених норм матеріального, процесуального й міжнародного права, а також враховуючи, що заявлений заявником факт підтверджується наданими до заяви доказами, які є належними, достатніми, достовірними та допустимими, суд дійшов до висновку про обґрунтованість заявлених вимог, за наслідком чого заява ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення підлягає задоволенню, а заявлений факт встановленню судом.

У відповідності до положень ч.7 ст. 294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Керуючись ст.ст. 1-18, 76-89, 293, 294, 315, 319, 352, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_7 ), заінтересовані особи: ОСОБА_2 (останнє зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: 65080, м. Одеса, вул. Академіка Філатова, 15А), про встановлення факту,що маєюридичне значення задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_5 , як батько, самостійно виховує та утримує малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 04.09.2024 року.

Головуючий Калініченко Л. В.