Суд  вказав, що Нотаріус не є уповноваженою особою, якій надано право встановлювати склад сім`ї, тому посвідчення нотаріусом заяви військовозобовязаного про відсутність інших осіб, які мають утримувати хвору матір, - не є належним доказом

Суд вказав, що Нотаріус не є уповноваженою особою, якій надано право встановлювати склад сім`ї, тому посвідчення нотаріусом заяви військовозобовязаного про відсутність інших осіб, які мають утримувати хвору матір, - не є належним доказом

Рішення Дніпропетровського окружного від 30.09.24 начебто, за резолютивною частиною, і на користь військовозобовязаного ( суд зобов’язав ТЦК та СП (а варто було б Комісію при ТЦК та СП)  належним чином розглянути ще січневу(!) заяву про відстрочку, з посиланням , що потрібно приймати належні рішення про надання відстрочки або про відмову, а не городити «відписки».

Спір навколо чого?  Навколо підтвердження тієї обставини, що немає інших працездатних осіб, які мають утримувати матір військовозобовязаного, яка потребує догляду. У січні 2024 заявник звернувся до ТЦК та СП із заявою про відстрочку. Як доказ того, що не має інших осіб, які мали б утримувати матір, надав Нотаріально посвідчену заяву.

Листом №5/2671 від 09.03.2024  ТЦК та СП повідомив позивача, що оскільки не надано підтвердження того, що саме позивач є єдиною працездатною особою, яка відповідно до закону повинна утримувати особу з інвалідністю, відповідач не має законодавчо встановлених підстав для надання відстрочки від проходження військової служби під час мобілізації.

Суд вказав: «Щодо посилань позивача на надання нотаріально засвідченої заяви від 22.09.2023 про те, що позивач є єдиним сином, інших членів сім`ї, які б могли надавати допомогу його матері не має, суд зазначає, що така заява не є належним доказом, який свідчить про відсутність інших працездатних осіб, зобов`язаних його утримувати, оскільки нотаріус не є уповноваженою особою, якій надано право встановлювати склад сім`ї, а нотаріус лише засвідчує справжність підпису особи, яка до нього звернулась».

Але – оскільки рішення ТЦК та СП так і не прийняв ані про відмову, ані про надання відстрочки – то має таки повторно розглянути заяву військовозобовязаного.

Все було б добре, якби спір було б розглянуто на 3-6 місяців раніше. І це про ефективність судочинства. Так – «правила гри» доволі швидко змінюються. Ще взимку 24 року- ТЦК ( звісно – не всі)  хентно приймали нотаріально посвідчені заяви про відсутність інших працездатних осіб , які повинні були б утримувати особу, яка потребує такого утримування.

На сьогодні ж, все ДАВНО (J)) змінилось: є і рішення судів, і нормативні акти ( таж Постанова № 930) , за якими вже нічого доводити не потрібно: декларуй, що ти і саме ти є єдиний і безальтернативний утримувач: а ТЦК та СП ( даруйте – комісія при ТЦК та СП) – все має перевірити – благо – доступ ДО ВСИХ реєстрів у них є).

До речі, про ці всі новації, ми вже писали в матеріалах:

«Порядком № 560 не надано права начальникам ТЦК та СП одноособово повертати подану заяву про відстрочку»

https://advokatmakeev.com/blog/poryadkom-numero-560-ne-nadano-prava-nachalnikam-tck-ta-sp-odnoosobovo-povertati-podanu-zayavu-pro-vidstrochku

«Суд закликав ТЦК до «належного урядування» - не ганяти заброньовану особу за довідками, а самому відслідковувати відповідні індивідуальні акти щодо бронювання осіб, - за рішенням суду від 23.08.24»

https://advokatmakeev.com/blog/sud-zaklikav-tck-do-nalezhnogo-uryaduvannya-ne-ganyati-zabronovanu-osobu-za-dovidkami-a-samomu-vidslidkovuvati-vidpovidni-individualni-akti-shodo-bronyuvannya-osib-za-rishennyam-sudu-vid-230824

У цьому ж рішенні, можемо звернути на мотивацію, щодо обов’язку утримання особи членами сім’ї:

Статтею 51 Конституції України передбачено, зокрема, що повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Відповідно до ст. 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов`язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає.

Згідно зі ст. 203 Сімейного кодексу України дочка, син крім сплати аліментів зобов`язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.

Відтак, у позивача є обов`язок в силу закону утримувати свою матір, яка має інвалідність.

Натомість, позивач разом із заявою про надання відстрочки не надав жодних документів, які б підтверджували відсутність інших працездатних осіб, зобов`язаних утримувати матір позивача (як то було передбачено редакцією абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону №3543).

Повний текст рішення:

Категорія справи № 160/10275/24: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.

Надіслано для оприлюднення: 30.09.2024. Зареєстровано: 01.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 02.10.2024.

Номер судового провадження: не визначено

Державний герб України

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2024 рокуСправа №160/10275/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить:

-визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови ОСОБА_1 в оформленні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 11 ч. 1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв`язку із наявністю у нього матері, із числа осіб з інвалідністю II (другої) групи та відсутністю інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону його утримувати;

-зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 11 ч. 1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ОСОБА_1 - у зв`язку із наявністю у нього матері із числа осіб з інвалідністю II (другої) групи та відсутністю інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону його утримувати, про що видати йому відповідну довідку.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у позивача є мати, яка згідно висновку лікарсько-консультативної комісії потребує постійного стороннього догляду. Позивач вказує, що він є єдиною особою, яка може надавати постійний догляд своїй матері, у звязку з чим звернувся до відповідача з приводу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Відповідач надав відповідь, якою відмовив у наданні відстрочки від мобілізації позивачу, зазначивши, що процес розгляду питання щодо надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації розпочинається після написання відповідної заяви і подання її особисто, разом із пред`явленням для перевірки відповідних обставин оригіналів документів та надання копій цих підтверджуючих відповідні обставини документів. Позивач вважає вказану відповідь протиправною, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.05.2024 відкрито провадження по справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що подані позивачем документи не є достатніми для підтвердження обставин в розумінні абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону №3543, оскільки не підтверджено факт відсутності інших працездатних осіб зобов?язаних відповідно до закону утримувати особу з інвалідністю.

Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що до заяви було додано нотаріально посвідчену заяву від 22.09.2023 з якої вбачається, що позивач є єдиним сином , інших членів сім`ї, які б могли надавати допомогу його матері немає.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 надано до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву на відстрочку від 25.01.2024. В даній заяві позивач просив оформити йому відстрочку за абз.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Задля підтвердження наявності підстав на оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації позивачем були надані такі документи:

-Копію свідоцтва про народження;

-Копію паспорта матері;

-Копію паспорта позивача;

-Копію пенсійного посвідчення матері;

-Копію довідки МСЕК;

-Копію відповіді РАГСу;

-Нотаріально завірену копію заяви матері про наявність єдиного сина;

-Копію акту встановленого факту догляду;

-Висновку ЛКК №61 про потребу матері в сторонньому догляду.

ІНФОРМАЦІЯ_3 листом №5/928 від 26.01.2024 повідомив позивача про відсутність можливості надання відстрочки, оскільки з наданих документів не вбачається підтвердження факту здійснення постійного догляду.

В подальшому, позивачем повторно подано заяву до ІНФОРМАЦІЯ_1 звернення з проханням розглянути повторно його заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв?язку з наявністю матері інваліда другої групи, згідно абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Для підтвердження наявності підстав на оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації позивачем були подані аналогічні документи, як в попередній заяві.

Відповідач листом №5/2671 від 09.03.2024 повідомив позивача, що оскільки не надано підтвердження того, що саме позивач є єдиною працездатною особою, яка відповідно до закону повинна утримувати особу з інвалідністю, відповідач не має законодавчо встановлених підстав для надання відстрочки від проходження військової служби під час мобілізації.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частинами першою, другою статті 17 Конституції Українизахист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

У силу вимог статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

На момент розгляду вказаної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.

Статтею 1 Закону України №3543 «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон №3543, в редакції на час виникнення спірних відносин) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Абзацом 5 статті 1 Закону №3543 визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 22 Закону №3543 визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Так, зокрема, відповідно до частин 3 п.5 статті 22 Закону №3543 під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Поряд з цим, статтею 23 Закону №3543 передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно із положеннями абзацу 11 частини 1статті 23 Закону №3543 (в редакції на час виникнення спірних відносин), на яку посилається позивач у позовній заяві, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати.

З аналізу вищезазначених норм Закону №3543 вбачається, що визначений перелік осіб, які мають право на відстрочку від призову під час мобілізації є вичерпний та у кожному конкретному випадку особам, які не підлягають призову, або підпадають під умови відстрочки слід надати той обсяг документів, який підтвердить існування обставин, достатніх для того, щоб уповноважений суб`єкт владних повноважень міг прийняти відповідне рішення.

Згідно з пунктом 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Отже, до повноважень районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить оформлення військовозобов`язаним відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку.

Таким чином, саме територіальні центри комплектування та соціальної підтримки оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації.

З урахуванням зазначеного, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації разом з доданими документами повен був прийняти рішення за наслідком розгляду цієї заяви.

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач у відповідь на заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та доданих документів направив лист №5/2671 від 09.03.2024, в якому відмовив позивачу у наданні відстрочки у зв`язку з тим, що відсутні документи, підтверджуючи факт, що саме позивач є єдиною працездатною особою, яка відповідно до закону повинна утримувати особу з інвалідністю.

Так, відповідач вважає, що непідтвердження заявником того факту, що відсутні інші особи, здатні здійснювати догляд за його матір`ю, свідчить про відсутність у позивача права на відстрочку від мобілізації.

Статтею 51 Конституції України передбачено, зокрема, що повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Відповідно до ст. 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов`язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає.

Згідно зі ст. 203 Сімейного кодексу України дочка, син крім сплати аліментів зобов`язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.

Відтак, у позивача є обов`язок в силу закону утримувати свою матір, яка має інвалідність.

Натомість, позивач разом із заявою про надання відстрочки не надав жодних документів, які б підтверджували відсутність інших працездатних осіб, зобов`язаних утримувати матір позивача (як то було передбачено редакцією абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону №3543).

Щодо посилань позивача на надання нотаріально засвідченої заяви від 22.09.2023 про те, що позивач є єдиним сином, інших членів сім`ї, які б могли надавати допомогу його матері не має, суд зазначає, що така заява не є належним доказом, який свідчить про відсутність інших працездатних осіб, зобов`язаних його утримувати, оскільки нотаріус не є уповноваженою особою, якій надано право встановлювати склад сім`ї, а нотаріус лише засвідчує справжність підпису особи, яка до нього звернулась.

Крім того, позивачем не надано суду інших доказів, які підтверджують його право на відстрочку, у зв`язку з чим, суд позбавлений можливості дослідити правомірність відмови відповідача у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Водночас, суд враховує, що відповідач допустив протиправні дії щодо неналежного розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки не прийняв відповідного рішення за результатами розгляду заяви позивача, а лише направив лист №5/2671 від 09.03.2024, в якому відмовив позивачу у наданні відстрочки.

Отже, заява позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації є такою, що не розглянута по суті.

Суд зазначає, що у спірних правовідносинах суб`єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції, та відповідно відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивованої відмови в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації в даному випадку свідчить про протиправність дій суб`єкта владних повноважень.

З урахуванням встановлених обставин, зважаючи на відсутність належним чином оформленого рішення про надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивованої відмови в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання протиправною відмови ІНФОРМАЦІЯ_2 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає задоволенню, а належним захистом порушених прав позивача в даному випадку є визнання протиправними дій відповідача щодо не належного розгляду у встановленому законом порядку заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняття відповідного рішення за результатами її розгляду.

Водночас, суд звертає увагу, що Законом України від 11.04.2024 №3633 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18.05.2024, внесено зміни, зокрема, у статтю 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», якою передбачені підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Так, відповідно до абз. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в чинній редакції) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

Одночасно суд враховує, що з 18.05.2024 змінено порядок отримання відстрочки від військової служби, оскільки внесені зміни до ст. 23 Закону №3543. Також із вказаної дати набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі- Порядок №560), який визначає алгоритм отримання військовозобов`язаними особами відстрочки.

Відповідно до п.п. 56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Згідно з п. 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (п. 59 Порядку №560).

Відповідно до п. 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Отже, на дату вирішення справи судом відповідача наділено повноваженнями розглядати питання про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

При цьому, відповідач за потреби надсилає запити до відповідних державних органів або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів для перевірки наявності підстав надання відстрочки.

Суд зауважує, що відповідач при визначенні наявності умов для надання позивачу відстрочки від призову за мобілізацією повинен встановити обґрунтованість підстав для такого, що вирішується у кожному випадку з урахуванням усіх необхідних умов передбачених законом.

З огляду на те, що у даному випадку відповідач належним чином не розглянув заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та не прийняв будь-яке рішення, яке б породжувало для позивача юридичні наслідки, суд дійшов висновку про покладення на відповідача обов`язку повторно розглянути заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти рішення про надання або відмову у наданні відстрочки на підставі абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543, в редакції чинній на момент звернення до відповідача із заявою, з урахуванням висновків суду, викладених в судовому рішенні.

За таких обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи положення статті 139 КАС України та часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1211,20 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 605,60 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 242-243, 245-246, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльністі та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не належного розгляду у встановленому законом порядку заяви ОСОБА_1 в оформленні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 11 ч. 1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняття відповідного рішення за результатами її розгляду.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти рішення про надання або відмову у наданні відстрочки на підставі абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в редакції чинній на момент звернення із заявою, з урахуванням висновків суду у даній справі.

В решти позовним вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 605,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Маковська