Суд, задовольняючи позов, вказав, що комісія «з розгляду заяв про відстрочки» створена при ТЦК. Проте вона не має статусу юридичної особи. Отже, відповідальним за її роботу вважається ТЦК. Втім, іноді (під ялинку) суди генерують і інші думки

Суди «і на Новий Рік працюють». Плідно. Нагадаю – що за «Новим стилем» - 1 січня – Василя Великого.

Суддя Василь ( не Великий, а просто Г.) попрацював: прийняв рішення про «відмову у позові» про визнання бездіяльності ТЦК щодо не розгляду заяви про відстрочку.  Підстава: «Суд встановив, що заяву про надання відстрочки позивач подав саме на ім`я голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 . Натомість у позові позивач не визначив комісію як відповідача у справі. У свою чергу вимоги позивача у спірних правовідносинах до ІНФОРМАЦІЯ_4 суперечать приписам Порядку № 560, оскільки центр комплектування не здійснює розгляд заяв про надання відстрочки».

Зрозуміло? Суд просто вирішив ( протримавши «Позов на розгляді пару місяців») що він нікому нічого не винен, і розглядати позов «По суті» - не буде – бо, на його думку ( і – точно ж – має право на таку думку) – відповідач – не той: має бути не ТЦК, а Комісія.

Логічно ж? 100%

Та, як на мене – не справедливо. І точно – підриває довіру до суду – до судової системи у цілому.

Суд не зобовязаний, але ж має право – самостійно долучити, кого вважає належним відповідачем.

Як от – Закарпатський суд: https://advokatmakeev.com/blog/zakarpatskij-okruzhnij-sud-fahovo-prodemonstruvav-sho-zakarpatci-mozhut-slavitis-ne-tilki-yakisnim-vinom-a-i-neabiyakoyu-kreativnistyu-pri-pidhodi-do-rozglyadu-sudovih-pozoviv

Ще більш симпатичне рішення Черкаського окружного (Це наша справа😔 - № 580/3521/25). , в якому суд вказав: «Комісія створена при відповідачу. Проте вона не має статусу юридичної особи. Отже, відповідальним за її роботу вважається відповідач.»

Категорія справи № 580/11878/25: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Надіслано судом: 01.01.2026. Зареєстровано: 01.01.2026. Забезпечено надання загального доступу: 02.01.2026.

Номер судового провадження: не визначено

Державний герб України

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 січня 2026 року справа № 580/11878/25 м. Черкаси Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) подав позов до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 06.10.2025р. про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.10.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 06.10.2025 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про надання відстрочки, у якій заявив про своє волевиявлення скористатись наданим йому законом правом на відстрочку від мобілізації під час воєнного стану на підставі п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію у зв`язку із наявністю інвалідності ІІ (другої) групи, однак станом на день подання цього позову розгляду відповідачем заяви позивача від 06.10.2025 року не відбулося, відповідь на заяву позивачу не надходила.

Ухвалою від 28 жовтня 2025 року суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відзив на позов від відповідача до суду не надходив.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що у матеріалах справи наявна заява позивача, адресована голові комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 2 частини 1 старті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. До заяви додано перелік документів для підтвердження обставин, зазначених у заяві.

Згідно опису вкладення у цінний лист та чеку АТ Укрпошта заява направлена до ІНФОРМАЦІЯ_4 07.10.2025 та отримана ним 08.10.2025 (підтверджується трекінгом АТ Укрпошта).

Як стверджує представник позивача, відповідач заяву не розглянув та рішення за наслідками її розгляду не прийняв.

Бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо неналежного розгляду заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації позивач вважає протиправною, а тому звернувся в суд з цим позовом.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію від 21.10.1993 № 3543-XII (далі Закон № 3543-XII).

Відповідно до ст. 1 Закону № 3543-XII мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно ч. 5 ст. 22 Закону № 3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 № 560 (далі Порядок № 560).

Відповідно до п. п. 57-58 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Згідно п. 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

Аналіз вказаних положень Порядку № 560 вказує на те, що для розгляду питання надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при Р(М)ТЦКСП утворюються комісії. При цьому, саме комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку та за наслідками ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки.

Таким чином, суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах щодо відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації виступає комісія з розгляду питань щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Суд встановив, що заяву про надання відстрочки позивач подав саме на ім`я голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 . Натомість у позові позивач не визначив комісію як відповідача у справі. У свою чергу вимоги позивача у спірних правовідносинах до ІНФОРМАЦІЯ_4 суперечать приписам Порядку № 560, оскільки центр комплектування не здійснює розгляд заяв про надання відстрочки.

Суд врахував, що відповідно до вимог КАС України визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Тобто саме суд на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені КАС України, ураховуючи завдання адміністративного судочинства, має визначити характер спірних правовідносин та суб`єктів, які є учасниками цих правовідносин (сторони спору), і за результатами цього вирішити відповідний спір.

Разом з тим, Верховний Суд у постановах від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19, від 20 січня 2021 року у справі № 203/2/19 дійшов висновку, що визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Згідно з ч. 3 ст. 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Таким чином, без згоди позивача суд не може замінити первісного відповідача належним відповідачем, у зв`язку із чим процесуальним наслідком пред`явлення позову до неналежного відповідача є відмова в позові до нього.

Суд зауважує, що ця норма ст. 48 КАС України застосовується у поєднанні з визначеними статтею 9 цього Кодексу правилами та умовами змагальності та диспозитивності у адміністративному судочинстві, які, зокрема, передбачають, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Таким чином, ІНФОРМАЦІЯ_3 в спірних правовідносинах, на переконання суду, не порушив права позивача, про захист якого він просить.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 5 статті 139 вказаного Кодексу, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача, звільненого від сплати судових витрат не підлягають задоволенню, а відповідач не надав доказів понесення судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 );

2) відповідач ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 01.01.2026.

Суддя Василь ГАВРИЛЮК